Я завжди підходжу до молодят на банкеті і пропоную зробити декілька фотографій для завершення історії весільного дня. Не всі погоджуються, звісно, але коли погоджуються, я викладаюся на всі 100, бо дуже розумію, з якою «охотою» вони йдуть на такі кроки, особливо коли вже весь день вони набігалися від ранку до пізньої ночі. Не виключенням стала пара Наталія і Василь. Цю фотографію ми зробили в листопаді 2016 року під час банкету біля ресторану «Роксолана». Тоді пішов мокрий сніг, і я попросив їх вийти на вулицю, щоб зробити цей кадр. Я вже знав, що саме буду робити. Доречі, це дуже важливо для зйомки таких моментів, бо пари в такий день вже замучені і не дуже хочуть йти на такі кроки. Але що не зробиш заради мистецтва!
Ми вийшли з ресторану і перейшли дорогу. Спочатку я попросив їх трішки постояти, обійнявшись і просто розслабитися, поки я налаштовував камеру і спалах. Відеоограф з радістю погодився допомогти і потримати спалах позаду молодят, щоб підсвітити їх і краплі мокрого снігу (або дощу, точно вже не згадаю). Я також вловив в кадрі вуличні ліхтарі та ліхтарі від заправки, які гарно розмиті і заповнили порожні місця, створюючи додатковий об’єм. А світлові плями між молодятами – це випадкові відблиски від фар проїжджаючої машини. Це вже була така собі хороша вдача.
Коли всі налаштування були готові, я попросив їх повільно видихати повітря, наблизившись обличчями один до одного, дивлячись очима один одному на губи. Таким чином ми створили момент перед поцілунком.
Ця фотографія – класичний кадр, зроблений під час весільного банкету на лавиці біля ресторану. Лавиця, обвита виноградом, вразила мене з першого погляду, і мені відразу стало зрозуміло, що тут можна створити чудову романтичну фотографію для завершення весільного дня.
Основне освітлення було забезпечено спалахом, а я зайняв таку позицію, щоб було видно, що молодята сидять за виноградом в обіймах і цілуються. Такий ефект нагадує момент підглядання, і це додає фотографії інтимності та таємничості.
Ця фотографія була зроблена біля ресторану «Гартенберг». В той вечір ми вийшли на вулицю до головного входу. Я розташувався так, щоб на фоні були білі ворота і ліхтар справа. За допомогою цього освітлення нам вдалося створити дуже атмосферний кадр, який видається більш інтимним і таємничим.
Спочатку я попросив наречену стати так, щоб на неї падало світло від ліхтаря. Потім, коли я був задоволений світлом, попросив нареченого обійняти свою половинку і поцілувати її в щічку. Таким чином, ми отримали гарний світлотіньовий малюнок на її обличчі. Заплющені очі і легенька посмішка додали знімку таємничості і загадковості.
Цю фотографію ми зробили біля ресторану «Колос» у Мамаївцях. На цьому знімку наречена тримає парасольку, а скрізь парасольку проходить світло від спалаху. Завдяки цій парасольці ми досягли м’якого переходу від світла до тіні. Наречена нахилилася до парасольки, і це створило гарний світлотіньовий малюнок на її тілі, підкреслюючи її гарні сторони.
Заплющені очі в кадрі додали знімку інтимності і передали всю красу її макіяжу. Якщо придивитися до її обличчя, то ви побачите світловий трикутничок на лівій щічці. Це свідчить про те, що ми вдало застосували світлову схему Рембрандта, яку художники використовують для передачі драматизму в своїх картинних творах.
Тут ми зняли силует на парасольці, а точніше їх тіні. Це вийшло дуже оригінально завдяки тому, що ми бачимо наречену повністю, а нареченого лише на парасольці. Знімок вийшов загадковим і таємничим. Щоб коротко описати цю фотографію, я робив подібні знімки на різних весіллях не один раз. Проте порівняно з цією фотографією, яка була моєю першою спробою такого роду, вона вийшла бездоганно з першого разу. Інші спроби вимагали підлаштувань – то парасольку, то спалах. Все це через те, що парасолька не є плоскою, і тіні не завжди виходили гарні.
Ну що ж, переходимо до останньої фотографії з цієї статті.
Хоча я не пам’ятаю, як називався цей ресторанчик, магія цієї фотографії просто заворожує мене. Одного разу мене запитав знайомий відеограф, як я зробив таку фотографію зі зірками. Він цікавився, чи не підмальовував їх у фотошопі. Але ось цікавий факт: це не зірки, а краплі дощу. Того дня йшов осінній мрячний дощик, і за допомогою спалаху ми підсвітили ці краплі. Ось так вийшло, що вони виглядають як вечірні зорі. А ще ми використали підсвічені квіти та мостику, щоб створити неземну атмосферу. Цей момент перед поцілунком, коли обличчя зафіксовані буквально в парі сантиметрів, а місток веде кудись в чарівні світи, всі ці краплі, схожі на зорі, разом наповнюють фотографію магією, теплом і романтикою.
Ці фотографії точно залишаться в пам’яті молодят і стануть частиною їхнього незабутнього весільного альбому!
